Українська Повстанська Армія – наша гордість
В Українську Повстану Армію розпочали об’єднуватися восени — на початку зими 1942 року. День заснування вважається 14 жовтня на свято Покрови, яку вважали своєю заступницею ще запорозькі козаки.
УПА – найбільша підпільна армія Європи і світу, їй заздрили такі люди, як Де Голль, при цьому нашій армії ніхто не допомагав ззовні. Вона воювала на всі фронти, знищувала німецьких, радянських, польських генералів (Лютце, Ватутіна). Через УПА пройшло 600 тис. українців.
Нажаль тепер держава Україна не в повній мірі може дати раду своїй армії, намов би забуваючи мудрість: «Якщо не хочете годувати свою армію, то будете годувати чужу». Натомість УПА є добрим прикладом армії, яка будучи армією бездержавного народу, була забезпечена всім необхідним.
Тисячі старшин і стрільців УПА пройшли через криваві жорна війни, тюрем і заслань. Більшість із них прийняла смерть на полях слави по всій території України та за її межами.
Висловлюємо подяку ветеранам УПА за героїзм і жертовність, запевняємо, що для багатьох поколінь українців вони завжди будуть прикладом незламності духу та глибокого патріотизму. Нехай свято Покрови стане для нас усіх національним днем пам’яті геройського чину і слави Українського війська – козацького, стрілецького та повстанського.
Події 19 вересня 39-го та сьогодення
Історія - вчителька життя. Тож варто згадати минуле, щоб зробити висновки на майбутнє. Що ж відбувалося в цих числах багато років тому.
17 вересня 1939 року, за наказом Й. Сталіна Червона Армія перейшла радянсько-польський кордон і почала просуватися на захід. В перший день операції війська Українського фронту заглибились на 70 — 100 км
Вступ Червоної армії на територію Західної України викликав неоднозначну реакцію у місцевого населення: хтось сприймав її, як панацею, а хтось — як окупацію. значна частина населення Західної України переважно вичікувала, як далі розвиватимуться події. Було й чимало таких людей, які з огляду на власну безпеку намагалися приховати свої погляди і настрої.
А які настрої людей у наш час?
Говорячи про політичну ситуацію у нашому регіоні на сьогоднішній день можна проводити паралелі з тими часами.
Сьогодні у передчасі виборів нова-стара влада створює умови для закорінення своїх антиукраїнських політиків.
Ситуацію ускладнює розпорошеність націоналістичних сил.
У 1939 році компроміси української офіційної влади з ворогом не врятували нас від репресій.
Послання до націоналістів
Український націоналіст не вживає алкоголь, якщо вживає то він не український націоналіст
Степан Бандера: «Геть з українських сіл і міст горілку і тютюн, бо кожний сотик виданий на це збагачує фонди окупантів, які вживають їх на знищення України».
Борці за волю не п’ють алкоголю.
Пишу вам, бо тільки з вами, у цьому світі можу про щось ідейне поговорити. Хочу порушити одне нагальне питання.
Чим український націоналіст відрізняється від людини ліберальних поглядів? Звичайно глибою ідеологією, яка несе вищу цінність.
Наприклад ліберали виступають за особисту вседозволеність. Вживаючи алкоголь вони своїм прикладом знищують тих, хто поруч. Не усвідомлюючи цього забирають сили у своїх батьків, гублять своїх теперішніх чи майбутніх дітей. У лібералів відсутня дисципліна, вимирання від алкоголю цілих українських сіл вони списують на природній відбір. Тим самим вони скидають відповідальність та зациклюються на собі.
Саме завдяки такого роду егоїзмові ми завдячуємо наявну кризу інстинкту самозбереження, занепад моралі. Ми обурюємося коли бачимо байдужість та матеріалістичність багатьох, але самі часто забуваємо про головне. Неможна боротися за ідею у житті, якщо вбивати саме життя. Одним з найрозповсюдженіших у багатьох розуміннях вбивств є алкоголь. Вони переходять на сторону диявола кожного разу як підтримують сваволю. І не дивно це комфортно та ще й можна заробити. Лібералізм – ідеологія на людській слабості.
Хіба може бути таким націоналіст?
Виходить «бачимо, що в лісі робиться та не бачимо що під носом.
Ми забуваємо, що навіть найменші дози алкоголю дуже негативно впливають на тілесний та духовний стан людини. Саме за механізмом «по трохи» згіршується ціла нація. Алкоголік корисний для суспільства, він вкладається на підсвідомістьсвоїм прикладом викликає відразу інших до спиртного. Випиваючи ми «націоналісти» тягнемо у прірву тих, які нам довіряють.
Ідеологія має відображатися через явні дії, а не через низку вигуків і декларацій. Інакше ідея без діл стане мертвою.
Справи мають бути конкретними і видними, такими що не піддаються компромісу. Що може краще показати націоналіста як не здоровий спосіб життя.
Якщо ви не декларуєте потребу порятунку життя української нації, то ви не націоналіст. А коли заявляєте що боритися за життя і здоровя нації і в той самий час вживаєте алкоголь, то ви брехун.
Неможливо змінити державу не змінюючи себе. Ті що хочуть здорову та свідому націю при тому не працюючи над собою є утопістами, а не націоналісти. Пам’ятаєте націоналізм це дієвий патріотизм.
Деякі критиканти (ті що вказують на хиби інших а самі не знають як) хочуть потрапити в парламент із сигаретою в зубах та змінити ситуацію на краще. Такі лицеміри хочуть жар загрибати руками інші.
Якщо ти не вважаєш за потрібне приймати сухий закон, то не йди в депутат, а коли підеш то будеш таким самим як і інші. Якщо ти будеш таким самим як інші то не чекай від когось підтримки. Або голосуватимуть за тебе як за зло, будеш другим Тимошенко, впий пиво і будеш як Луценко. Але ми не комуністи схаменіться. Як можна натягнути чисту сорочку будучи в багні при тому не вимастити її.
Ми дуже хочемо щоб за нас усе робили інші, звідси і виходять такі абсурдні ідеї – змінити світ не змінюючи себе.
Націоналіст це той який вкладає свою волю для свої людей та майбутніх поколінь, який вимогливий до себе і постійно вдосконалюється.
Є різні помилки, ми не бездоганні, але є «допустимі» помилки, а є фатальні. Священик з пивом, націоналіст з горілкою, лікар з сигаретою це фатальні помилки і начхати що лікар чудовий спеціаліст. Треба зрозуміти, що таким чином ми несемо приклад, який вбиває багатьох. Міліціонер що прикриває бандитів є бандитом, депутат що співпрацює у справі розкрадання є злодієм. А націоналіст що вживає алкоголь не є націоналістом.
Це не є радикальні думки, навпаки все логічно. Як я себе називаю плавцем, коли боюся води і не вмію плавати.
Агітувати дану ідеологію і не вимагати відмови від шкідливих звичок означає використовувати людей. Мета такої агітації є свій інтерес, політичні цілі, задовільнити свої переконання, похизуватися своїм розумом.
Назвати себе чи свою партію «націоналізм», зачитати рядки з Донцова чи Міхновського, нічого не означає. Мета націоналізму змінити людину, впровадити її до звитяг за вищу ідею. Це процес нелегкий і тривалий.
Потрібно визнати алкоголізм як хворобу, що загрожують генофонду української нації, а «культурне питання» як початок цього згубного процесу. Привити філософію здорового способу життя, як національну, ідею збереження та зміцнення здоров’я населення України.
Праця на перспективу дратує тих хто хоче все, негайно і для себе.
Прийняти сухий закон це духовний прорив. Якщо якийсь політик з пивом в руці скаже іншим щоби не пили, то може наробити ще гірше.
Така річ не робиться своїми силами. Тут як і для наркомана потрібна Божа благодать. Такого роду навернення є неможливим без Господа. Тут треба молитися, а не уповати на власні сили. Діяти і молитися.
Можливо ви не ймете віри, але молитва одного монаха може зробити більше ніж великий мітинг цілої організації. Корисніше підняти папірець з дороги чим піднімати свій рейтинг мітингами.
Не сприймайте це як виявляння хиб чи докір. Сподіваюся, що наведені слова мають бути корисними для нас.
Щиро ваш критикант, вам ненависний Андрій Дацків
Немає коментарів:
Дописати коментар