Функціональний стан хворих на розсіяний склероз
Дацків Андрій Володимирович
Львівський державний університет фізичної культури, факультет здоров’я людини і туризму, 5 курс.
Науковий керівник: доцент кафедри фізичної реабілітації, кандидат наук з фізичного виховання та спорту Івасик Наталія Орестівна.
Анотація. У даній роботі описані результати обстеження функціональних порушень у осіб працездатного віку з розсіяним склерозом. Зафіксовані результати анонімного анкетування. За даними дослідження ми виявили рівень порушення мобільності пацієнтів, здатність до самообслуговування.
Методи дослідження: анкетування, опитувальники функціонального стану.
Ключові слова: розсіяний склероз, опитування, пересування, самообслуговування.
Актуальність. Розсіяний склероз (РС) – хронічне прогресуюче демієлінізуюче захворювання центральної нервової системи (ЦНС), що в більшості випадків має хвилеподібний перебіг із чергуванням загострень і ремісій на ранніх стадіях захворювання, рідше – неухильно прогресуючий перебіг [2].
Клінічно дане захворювання проявляється розсіяною органічною неврологічною симптоматикою, зокрема, розладами зору, патологією рухової, чутливої, координаційної сфери, порушенням функції тазових органів, змінами інтелекту тощо, а патоморфологічно - вогнищами запалення та демієлінізації з наступним формуванням склеротичних бляшок у білій речовині головного та/або спинного мозку [3].
Розсіяний склероз є найпоширенішим демієлінізуючим захворюванням, що вражає осіб, переважно, молодого працездатного віку (16-45 років) і швидко призводить до інвалідизації [4]. Згідно зі статистичними даними, на сьогодні у світі кількість хворих на РС перевищує 1 млн. Поширеність РС у більшості країн світу постійно збільшується. Серед хворих переважають жінки віком 20-35 років (близько 80%) і чоловіки 35-45 років. Кількість нових випадків РС збільшується в середньому з 2,0-2,2 до 3,4 на 100 тис. населення на рік; у деяких країнах Північної Європи – до 5-8 нових випадків. При цьому зростання захворюваності на РС спостерігається не лише у традиційних для цієї патології регіонах та етносах, але й у зонах, де раніше це захворювання не зустрічалося [5]. Особливе занепокоєння викликає збільшення захворюваності на РС серед дітей та підлітків [5].
Мета роботи: визначити стан фізичного, психічного, соціально-рольового здоров’я у осіб, хворих на РС.
Методи дослідження: соціологічні методи: анкета для хворих на РС, опитувальник здоров’я – 12; опитувальник функціонального стану; опитувальник пам’яті у повсякденному житті.
Організація дослідження. Дослідження проводилося на базі Львівської міської лікарні швидкої медичної допомоги. У дослідженні взяло участь 7 жінок з РС, середній вік яких становив 40 ± 8 років. За даними опитування, в середньому діагноз розсіяний склероз вперше був поставлений 7 ± 3 роки тому.
З метою виявлення скарг та отримання достовірних відповідей ми проводили анонімне анкетне опитування. При розробці анкети ми дотримувалися принципу почергового застосування питань щодо складності та різноманітності їх типів.
Також ми використовували: Опитувальник здоров’я – 12 (по J. Ware і спів ав., 2000); Опитувальник функціонального стану (по A.Jette, P. Clearly,1987; D. Wade,1992) та Опитувальник пам’яті у повсякденному житті (по A. Sunderland, 1983; D. Wade, 1992) [1].
Із даних анкетного опитування ми дізналися, що у 57,2% пацієнтів хвороба розпочалась з слабості, спазму м’язів, заніміння, тремору нижніх кінцівок. А 28,6% опитаних вказали на те, що РС розпочинався із таким симптомів як рвота, головокружіння, швидка втома і 14,3 % хворих не змогли відповісти посилаючись на проблеми пам’яті.
На сьогодні, найчастіше, опитаних жінок з РС, турбує: тремор, головний біль, важкість ніг, хиткість і невпевненість ходи, судоми, порушення пам’яті, енурез, знижена чутливість, спастичність, головокружіння, порушення дрібної моторики, слабість верхніх кінцівок.
За даними анкетування 57,2% пацієнтів мають низьку активність і лише 14,3% ведуть активний спосіб життя, а 28,6% респондентів вважають, що мають середню рухову активність.
З моменту діагностування РС тільки 28,6% хворих проходили курс фізичної реабілітації. У 28,6% пацієнтів наявні супутні захворювання, а саме: гіпертонія, цукровий діабет.
За результатами дослідження, опитувальника здоров’я – 12 (по J. Ware і спів ав., 2000), 100% хворих вказують на те, що виконують менший об’єм роботи ніж їм би хотілося та мають обмеження у своїй діяльності, з них 85,8% зазначили, що їх не турбує ніякий біль.
Як показали результати дослідження цього ж опитувальника, у своїй повсякденній діяльності середньої важкості (пересунути стіл, підніманні по сходах) 57,2% опитаних вказують на те, що мають значні обмеження у виконанні цих дій, 28,6% обстежених при цьому має незначні обмеження та 14,3% респондентів при виконанні даної діяльності не мають обмежень.
За даними опитувальника функціонального стану (по A.Jette, P. Clearly,1987; D. Wade,1992) 28,6% респондентів вважають, що час від часу відчувають дискомфорт через хворобу у звичному спілкуванні й соціальному житті, 14,3% опитаних вказують, що у зв’язку із захворюванням значно рідше зустрічаються і спілкуються з родичами та друзями, решта обстежуваних пацієнтів вказують на те, що не відчувають ніяких обмежень у соціальному житті із-за свого захворювання. Однак 42,9 % пацієнтів відчувають себе пригніченими значну частину часу, а 28,6% обстежуваних інколи мають пригнічений стан і стільки ж вказують на те, що пригніченими не бувають.
Попри все, на запитання: «Як в цілому Ви охарактеризували б стан вашого здоров’я?» - 14,3% обстежуваних вказує на те, що «Дуже добре», 42,9% хворих відповіли, що «Добре», 28,6% пацієнтів оцінюють свій стан як «Задовільно» і 14,3% - як «Поганий».
Опитувальник функціонального стану (по A.Jette, P. Clearly,1987; D. Wade,1992) дав нам оцінку фізичних функцій. Так, за даними опитувальника 42,9% респондентів є самостійні і незалежні, 28,6% респондентів зазвичай при самообслуговуванні мають деякі ускладнення і 28,6% обстежуваних при самообслуговуванні мають значні ускладнення.
Щодо подолання відстані у два квартали, то 28,6% опитаних можуть пройти їх без ускладнень, 42,9% обстежуваних проходять їх із незначними зусиллями, а 14,3% реципієнтів вказують на те, що вони досягають цю відстань однак це вимагає від них величезних зусиль, і 14,3% пацієнтів із за цього захворювання не можуть самостійно пройти цю відстань.
Щодо домашньої роботи, то з нею 28,6% реципієнтів справляються без обмежень, а 42,9% зазвичай виконують її, але при цьому відчувають деякі труднощі. 28,6% опитаних вказали, що виконують її, але для цього їм необхідно докладати багато зусиль.
У межах квартири, за даними опитувальника, 57,2% обстежуваних пересуваються вільно, 28,6% респондентів при цьому стикаються із деякими ускладненнями, а 14,3% осіб зазвичай пересуваються зі значними труднощами.
Протягом останнього місяця заняттями фізичної активності (біг, піднімання важких предметів, заняття спортом) не займався жоден реципієнт через хворобу.
Як показали результати дослідження, за останній місяць 14,3% реципієнтів дратувалися постійно, 28,6% вказали на те, що вони досить часто дратувалися протягом місяця, 42,9% опитаних дратувалися деякий час, а 14,3 % сказали, що практично не дратувалися протягом місяця.
28,6% реципієнтів повідомило, що за останній місяць почували себе втомленими і подавленими завжди, 42,9% опитаних наголосили на тому, що також досить часто відчували втому і мали подавлений настрій, а 14,3% обстежуваних знаходилися у такому стані протягом місяця рідко та 14,3 % взагалі не відчували втоми і подавленого стану упродовж місяця.
42,9% опитаних вказали на те, що велику кількість часу почували себе нещасливими, 14,3% пацієнтів почували себе нещасними впродовж місяця більшість часу, 28,6% обстежуваних у цьому стані перебували деякий час, а 14,3 % такий стан практично не був притаманним.
Щодо стану соціально-рольової функції, то 42,9 % реципієнтів більшість часу добре ладнали з оточуючими, 28,6% опитаних взагалі не конфліктували з оточуючими. Однак 14,3% обстежуваних все ж таки велику кількість часу конфліктували із людьми, які їх оточують, а 14,3% осіб постійно конфліктували з оточуючими.
Як показали результати опитувальника пам’яті у повсякденному житті (по A. Sunderland, 1983; D. Wade, 1992), 28,6% пацієнтів, які набрали до 30 балів з теоретично можливого значення 224 (деменція), порушень пам’яті та уваги не спостерігається. У 28,6% осіб виявлено порушення пам’яті та уваги, але ці порушення не впливають на їх повсякденну життєдіяльність. Це пацієнти, які набрали у межах 30-100 балів. 42,9% респондентів набрали від 100 до 150 балів, що вказує на порушення пам’яті та уваги, які порушують їх повсякденну життєдіяльність.
За даними розширеної шкали Інвалідизації (EDSS Expanded Disability Status Scale – розширений масштаб статусу непрацездатності) ми побачили, що 14,3% наших пацієнтів отримали 3 бали за шкалою EDSS, що вказує на помірний ступінь інвалідизації в одній функціональній системі та повністю збережену здатність до пересування. 14,3% набрали 4 бали, що вказує на збережену здатність до пересування та відносно важкий ступінь інвалідизації. Такий пацієнт здатний пройти без допомоги 500 м . 42,9% пацієнтів, які за шкалою Інвалідизації набрали 5 балів здатні пересуватися на відстань до 200 м без сторонньої допомоги. Їх інвалідизація порушує нормальне повсякденне життя. І 28,6% обстежуваних осіб набрали 6 балів, вони здатні пройти до 100 м , але при цьому їм необхідна стороння допомога та відпочинок.
Висновок. Як показали результати дослідження, усі обстежувані жінки із розсіяним склерозом, мають проблеми рухової функції, які заважають їм звично жити. У 40 % обстежуваних ці проблеми викликають пригнічення. До того ж усі пацієнти мають проблеми різного ступеню важкості при пересуванні і за даними шкали Інвалідизації в усіх обстежуваних виявлена її різна ступінь.
Список використаної літератури:
1. Беловой О.Н., Щепетовой О.Н. Шкали, тести і опросники в медицинской реабилитации, роководство для врачей и научних роботников. Москва Антидот 2000, – С. 113-196.
2. Віничук С.М. Мяловицька О.А. Розсіяний склероз: Навчальний посібник. Київ. 2001, – С. – 56.
3. Волошин П.В., Міщенко Т.С., Лекомцева Є.В. Аналіз поширеності та захворюваності на нервові хвороби в Україні //Міжнародний неврологічний ж-л. – 2006, – С. – 12.
4. Гусев Е.И., Завалишин И.А., Бойко А.Н. Рассеянный склероз и другие демиелинизирующие заболевания. Москва, – 2004, – с. 461.
5. Уніч П. П., Матюшко М. Г. Розсіяний склероз: сучасні підходи до лікування // Національний медичний університетів. О. О. Богомольця, Київ, 2002, – С. – 114.
ФУНКЦІОНАЛЬНІ РОЗЛАДИ, ЯКІ ВИНИКАЮТЬ У ОСІБ З РОЗСІЯНИМ СКЛЕОЗОМ
Андрій Дацків
Науковий керівник: доцент кафедри фізичної реабілітації та спортивної медицини, кандидат фізичного виховання Івасик Наталя Орестівна.
Львівський державний університет фізичної культури
Актуальність Розсіяний склероз (РС) – хронічне прогресуюче захворювання нервової системи, що характеризується ознаками багатоосередкового ураження нервової системи і хвилеподібним перебігом патологічного процесу [5].
Середній вік хвороби 29-33 роки. За різними даними до 18 років захворювання спостерігається у 2,7-6% випадків, старше 59 років – у 0,6% [3]. З кожним роком все частіше спостерігається захворювання серед дітей та підлітків. Смертність від РС у середньому становить 2 випадки на 100 тис. населення на рік [1].
У 2005 р. в Україні було зареєстровано 18 394 випадків захворювання на розсіяний склероз, це 48,4 хворих на 100 тис., з них 5% дітей. Лише за останні 5 років показники поширеності РС в Україні зросли на 2,8% [4].
На сьогодні середньорічна вартість лікування одного хворого на РС становить приблизно 86 тис. грн, з яких 75 тис. витрачається на сучасні препарати імуномодулюючої дії [4].
Мета роботи: вивчити на основі літературних джерел функціональні розлади, які виникають в організмі людини при захворюванні на розсіяний склероз.
Методи дослідження: узагальнення літературних джерел, теоретичний аналіз.
Виклад матеріалу. За даними ВООЗ, з-поміж усіх неврологічних захворювань основною причиною стійкої інвалідизації осіб молодого віку є саме розсіяний склероз. Через 10 років від початку захворювання третина хворих пересувається зі сторонньою допомогою, більшість змушені змінити роботу. Ще через 5 років лише половина хворих здатна обслуговувати себе, пересуватись без сторонньої допомоги [1].
Вважається, що при цьому захворюванні в організм хворого проникає нейровірус. Це відбувається у випадку параалергії, дефекту імунного статусу організму, конституціонально-генетичної схильності до захворювання [2]. Після проникнення вірусу у спинний і головний мозок відбувається руйнування мієліну, розвиваються судинно-запальні явища, формуються бляшки розсіяного склерозу у головному і спинному мозку, настає алергійна перебудова всього організму. Порушується функціонування вегетативної нервової системи, змінюється склад крові, виявляються порушення гормональної активності кори надниркової залози [5].
Розсіяний склероз належить до повільних захворювань і має тривалий інкубаційний період. Для цього захворювання характерні довгі періоди ремісії, які виникають у зв’язку з лікуванням чи спонтанно.
Проблемою даного захворювання є поступове зменшення періоду ремісії, що призводить до інвалідності хворого й стійкої втрати працездатності [2].
У багатьох випадках першими симптомами розсіяного склерозу є ознаки ураження зорового нерва (ретробульбарний неврит) у вигляді нечіткості зображення, минущої сліпоти, зниження гостроти зору. Часто ураження проявляється гострим зниженням зору на одне око протягом кількох тижнів з повним або частковим відновленням його через 3-6 міс. Можливий розвиток повторних атак ретробульбарного невриту з послідовним ураженням обох зорових нервів. Інколи захворювання починається око-руховими розладами (косоокістю) [5].
Часто першими симптомами захворювання є неприємні відчуття у кінцівках або на обличчі: оніміння, затерпіння та інші парестезії. Крім ненормальних відчуттів у 85-90% хворих на РС проявляється порушення чутливості. Можуть спостерігатися розлади глибокої чутливості, зниження вібраційної чутливості. На пізніших стадіях захворювання виявляються провідникові, рідше сегментарні розлади, а також порушення поверхневої і пропріоцептивної чутливості [2].
Також мають місце й пірамідні симптоми у вигляді центрального спастичного парезу або паралічу (монопарези, геміпарези, парапарез, гіперрефлексія). Симптоми ураження пірамідного тракту у 90% випадків є однією з основних причин інвалідизації хворих. Залежно від локалізації вогнища виявляються геміпарези та парапарези, рідше монопарези. Частіше страждають нижні кінцівки, ніж верхні [5]. Спастичність, переважає над вираженістю парезу і характеризується підвищенням м’язового тонусу (за спастичним типом) при пасивних рухах, при обмеженні активних рухів, при мимовільних рефлекторних м’язових спазмах [4].
Проблеми мобільності приводять до значного дискомфорту хворого у повсякденному житті. Окрім спастичності можна виділити такі підгрупи проблем мобільності: тремор, проблеми із самостійним пересуванням, проблеми на транспорті, проблеми з переходами і переносами [4].
Хиткість ходи, особливо при поганому освітленні у вечірній час, тремтіння вказує на мозочкові порушення. Порушення мозочка характеризується статико-локомоторною і динамічною атаксією, основними проявами якої є порушення рівноваги тіла, ходи, дисметрія, інтенційний тремор голови, тулуба, кінцівок, скандування мови, ністагм. Іншими проявами є асинергія і м’язова гіпотонія. Вважається що саме атаксія є однією з основних причин інвалідизації хворих [6].
Вестибулярні розлади характеризуються запамороченням, блюванням, втратою рівноваги [5].
Психопатологічні зміни з’являються на пізніх стадіях хвороби, частіше у вигляді емоційної нестійкості, ейфорії або депресії, дратівливості, млявості, апатії, зниження інтелекту [5]. У більшості хворих відзначаються зміни нейродинамічних показників психічної діяльності, що проявляються зниженням темпу і рівномірності найважливіших психічних функцій (уваги, пам’яті). Можливі також афективні порушення (депресивний синдром або неврозоподібні прояви, астенічні, істеричні та істериформні реакції, обсесивні порушення) [2]. Дослідження емоційної сфери виявляють високий рівень тривоги у сфері соціальних контактів, емоційну напруженість, незадоволеність життєвою ситуацією [6].
Порушення рухливості очей, між’ядерна офтальмоплегія, периферичний парез мімічної мускулатури, ністагм є симптомами ураження стовбура головного мозку та черепних нервів [2].
Проблеми в тазових органах представлені розладами сечовипускання (порушення утримання сечі, імперативні позиви до сечовипускання, порушення спорожнення сечового міхура або комбінація обох типів розладів); дефекації (запори, рідше – нетримання випорожнень); статевої функції (еректильна, еякуляторна дисфункція, зниження лібідо, аноргазмія). Порушення функцій тазових органів виявляються на різних етапах РС у 80% хворих [6].
Узагальнивши вище наведене, ми бачимо, що при РС виникають наступні проблеми:
- Атактичні порушення: мозочкова, сенситивна, вестибулярна атаксія, статична і динамічна атаксія, дисметрія, гіперметрія, інтенційний тремор, скандована мова, ністагм.
- Розлади чутливості: парестези, дизестезії, пароксизмальні невралгії, нечіткі розлади поверхневої чутливості, випадіння вібраційної чутливості на ногах.
- Стовбурові симптоми: вестибулярні (запаморочення), окорухові (двоїння), дизартрія, ураження черепних нервів.
- Вегетативні порушення: імперативні позиви, затримка або періодичне нетримання сечі, порушення сексуальної функції.
- Нейропсихологічні порушення: порушення пам’яті, уваги, мислення, емоцій, формування депресивного синдрому, ейфорія, зниження інтелекту, синдром постійної втомлюваності (фізичної, розумової), зниження мотивації [5].
Висновок. На розсіяний склероз страждають в основному люди працездатного віку.
При цьому захворюванні виникають наступні проблеми: атактичні порушення, розлади чутливості, стовбурові симптоми, вегетативні і нейропсихологічні порушення.
Комплексна програма фізичної реабілітації повинна базуватися на даних симптоматики та функціональних можливостях пацієнта.
Література.
1. Бутенко Г.М. Розсіяний склероз – захворювання багатофакторне //Нова Медицина. – 2002. – №2. - С. 18-19.
2. Віничук С.М., Мяловицька О.А. Розсіяний склероз Навчальний посібник Київ, 2001. - С. 1, 9-19.
3. Волошин П.В., Міщенко Т.С., Лекомцева Є.В. Аналіз поширеності та захворюваності на нервові хвороби в Україні //Міжнародний неврологічний ж-л. – 2006 р. - С. 9-13.
4. Гусев Е.И., Завалишин И.А., Бойко А.Н. Рассеянный склероз и другие демиелинизирующие заболевания. – 2004.- С. 526.
5. Марченко О. К. Фізична реабілітація хворих із травмами й захворюваннями нервової системи Київ – 2006. - С. 127-129.
6. Waxman S.G. Pathophysiology of demyelinated and remyelinated axons. Handbook of MS. Ed. S. D. Cook second ed. Marcel: Dekkel Inst. 1996; 257-293.
Авторська довідка
Дацків Андрій Володимирович
Студент 4 курсу факультету ЗЛіТ, кафедри фізичної реабілітації та спортивної медицини, Львівського державного університету фізичної культури.
79000 м. Львів, вул. Костюшка 11
Кафедра фізичної реабілітації та спортивної медицини.
Моб. 80975952640
Науковий керівник:
Кандидат фізичного виховання, доцент кафедри фізичної реабілітації та спортивної медицини, Львівського державного університету фізичної культури.
79000 м. Львів, вул. Костюшка 11.
Кафедра фізичної реабілітації та спортивної медицини.
Моб. 80975619837
Перевірка ефективності запропонованої програми фізичної реабілітації для осіб з розсіяним склерозом
Дацків Андрій Володимирович
Львівський державний університет фізичної культури, факультет здоров’я людини і туризму, 5 курс.
Науковий керівник: доцент кафедри фізичної реабілітації, кандидат наук з фізичного виховання та спорту Івасик Наталія Орестівна.
Анотація. У даній роботі описані результати обстеження функціонального стану заняття за запропонованою нами програмою фізичної реабілітації для осіб з розсіяним склерозом. У роботі визначена ефективність нашої програми за якою пацієнти займалися 3 місяці.
Методи дослідження: шкала Інвалідизації (EDSS), Індекс ходьби Хаузера, модифікована шкала спастичності Ашфорта, проба Ромберга, пальце-носова проба, тести дотикової та пропріоцептивної чутливості.
Ключові слова: розсіяний склероз, інвалідизація, спастичність, рівновага.
Актуальність. Розсіяний склероз (РС) – хронічне прогресуюче демієлінізуюче захворювання центральної нервової системи (ЦНС), що в більшості випадків має хвилеподібний перебіг із чергуванням загострень і ремісій на ранніх стадіях захворювання, рідше – неухильно прогресуючий перебіг [2].
Клінічно дане захворювання проявляється розсіяною органічною неврологічною симптоматикою, зокрема, розладами зору, патологією рухової, чутливої, координаційної сфери, порушенням функції тазових органів, змінами інтелекту тощо, а патоморфологічно - вогнищами запалення та демієлінізації з наступним формуванням склеротичних бляшок у білій речовині головного та/або спинного мозку [3].
Розсіяний склероз є найпоширенішим демієлінізуючим захворюванням, що вражає осіб, переважно, молодого працездатного віку (16-45 років) і швидко призводить до інвалідизації [4]. Згідно зі статистичними даними, на сьогодні у світі кількість хворих на РС перевищує 1 млн. Поширеність РС у більшості країн світу постійно збільшується. Серед хворих переважають жінки віком 20-35 років (близько 80%) і чоловіки 35-45 років. Кількість нових випадків РС збільшується в середньому з 2,0-2,2 до 3,4 на 100 тис. населення на рік; у деяких країнах Північної Європи – до 5-8 нових випадків. При цьому зростання захворюваності на РС спостерігається не лише у традиційних для цієї патології регіонах та етносах, але й у зонах, де раніше це захворювання не зустрічалося [5]. Особливе занепокоєння викликає збільшення захворюваності на РС серед дітей та підлітків [5].
Мета роботи: визначити стан фізичного, психічного, соціально-рольового здоров’я у осіб хворих на РС.
Методи дослідження: розширена шкала Інвалідизації (EDSS), Індекс ходьби Хаузера (по Sauser, 1983; D.Wade, 1992), модифікована шкала спастичності Ашфорта (Modefied Ashworth Scale of Muscle Spasticity по Bohannon R., Smith V., 1987), проба Ромберга, пальце-носова проба, тестування дотикової та пропріоцептивної чутливості, соціологічні методи: анкета для хворих на РС, опитувальник здоров’я – 12; опитувальник функціонального стану; опитувальник пам’яті у повсякденному житті.
Організація дослідження. Дослідження проводилося на базі Львівської міської лікарні швидкої медичної допомоги. У дослідженні взяло участь 7 жінок з РС, середній вік яких становив 40 ± 8 років, які 3 місяці займалися за запропонованою нами програмою фізичної реабілітації для осіб з розсіяним склерозом. За даними опитування, в середньому діагноз розсіяний склероз вперше був поставлений 7 ± 3 роки тому.
Ми використовували: розширену шкалу Інвалідизації (EDSS), Індекс ходьби Хаузера (по Sauser, 1983; D.Wade, 1992), Модифіковану шкалу спастичності Ашфорта (Modefied Ashworth Scale of Muscle Spasticity по Bohannon R., Smith V., 1987), пробу Ромберга, пальце-носову пробу, тестування дотикової та пропріоцептивної чутливості; соціологічні методи: анкета для хворих на РС, опитувальник здоров’я – 12; опитувальник функціонального стану; опитувальник пам’яті у повсякденному житті [1].
Нами була розроблена програма фізичної реабілітації для хворих на РС. Вона включала лікувальну гімнастику, масаж, вправи на розтяг, положення для розслаблення, вправи на рівновагу та координацію, точність і влучність рухів, око-рухові вправи з поворотами й нахилами голови і тулуба, дихальні вправи, вправи для розвитку дрібної моторики та покращення функцій тазових органів.
За нашою програмою пацієнти займалися 4 рази на тиждень протягом 3 місяців.
Результати розширеної шкали Інвалідизації (EDSS Expanded Disability Status Scale – розширений масштаб статусу непрацездатності) отримані після заняття за даною програмою, показали, що: 42,9% пацієнтів набрали 5 балів, вони здатні пересуватися на відстань до 200 м без сторонньої допомоги. Їх інвалідизація все ще порушує нормальне повсякденне життя; 28,6% набрали 4 бали, що вказує на збережену здатність до пересування та відносно важкий ступінь інвалідизації. Такий пацієнт здатний пройти без допомоги 500 м. 71,5% наших пацієнтів отримали 3 бали за шкалою EDSS, що вказує на помірний ступінь інвалідизації в одній функціональній системі та повністю збережену здатність до пересування.
В порівнянні, до занять було 28,6% обстежуваних, які набрали 6 балів, вони були здатні пройти лише 100 м з сторонньою допомога. Тепер ці пацієнти отримали 5 балів і самостійно пересуваються на відстані до 200 м. Перед використанням програми 42,9% пацієнтів, набрали 5 балів здатні пересуватися на відстань до 200 м без сторонньої допомоги.
у порівнянні наших пацієнтів отримали 3 бали за шкалою EDSS, що вказує на помірний ступінь інвалідизації в одній функціональній системі та повністю збережену здатність до пересування. 14,3% набрали 4 бали, що вказує на збережену здатність до пересування та відносно важкий ступінь інвалідизації. Такий пацієнт здатний пройти без допомоги 500 м . 14,3% наших пацієнтів отримали 3 бали за шкалою EDSS, що вказує на помірний ступінь інвалідизації в одній функціональній системі та повністю збережену здатність до пересування. 42,9% пацієнтів, які за шкалою Інвалідизації набрали 5 балів здатні пересуватися на відстань до 200 м без сторонньої допомоги. Їх інвалідизація порушує нормальне повсякденне життя.
І 28,6% обстежуваних осіб, вони здатні пройти до 100 м, але при цьому їм необхідна стороння допомога та відпочинок.
За даними 10-ти бального Індексу ходьби Хаузера (по Sauser, 1983; D.Wade, 1992) 42,9 % пацієнтів отримали 2 бали, вони мають порушення рівноваги та порушення ходи, яку помічають рідні. Обстежувані можуть пройти 8 метрів (25 футів ) за 10 секунд. 42,9% хворих отримали 3 бали за Індексом ходьби Хаузера, вони пересуваються без сторонньої допомоги і можуть пройти 8 метрів за 20 секунд. В свою чергу 14,3% пацієнтів набрали 4 бали. Ці обстежувані при ходьбі користуються опорою з одної сторони (одна милиця) і проходять 8 метрів за 25 секунд.
Модифікована шкала спастичності Ашфорта (Modefied Ashworth Scale of Muscle Spasticity по Bohannon R., Smith V., 1987) показала, що у 85,8 % пацієнтів немає підвищеного тонусу у верхніх кінцівках. 14,3 % обстежуваних отримали 1 бал за шкалою Ашфорта. Це вказує на легке підвищення тонусу, яке відчувається при згинанні або розгинанні сегмента кінцівки у вигляді незначної протидії в кінці руху.
При тестуванні нижніх кінцівок було встановлено, що 28,6% мають легке підвищення тонусу. 28,6% хворих на РС отримали 2 бали за шкалою спастичності Ашфорта. Ці пацієнти мають незначне підвищення тонусу у вигляді протидії, яка виникає після виконання не менше половину об’єму руху у нижніх кінцівках. 42,9% обстежуваних набрали 3 бали, що вказує на помірне підвищення тонусу у ногах, яке проявляється під час всього руху, але не утруднює виконання пасивних рухів.
Проба Ромберга вказала на порушення рівноваги тіла, пов’язана з ушкодженням мозочка, в усіх обстежуваних.
Пальценосова проба показала порушення динамічної координації функціонального стану центральної нервової системи, у всіх пацієнтів.
42,9% обстежуваних з заплющеними очима не змогли вказати на напрямок пасивно проведених рухів, це вказує на порушення пропріоцептивної чутливості.
У 57,2% пацієнтів знижена чутливість шкіри, виявлене зменшення відчуття при доторканні ватки до шкіри.
Висновок. Як показали результати дослідження усі обстежувані жінки із розсіяним склерозом мають проблеми рухової функції, які заважають їм звично жити. До того ж вони мають проблеми різного ступеню важкості при пересуванні і за даними шкали Інвалідизації в усіх обстежуваних виявлена її різна ступінь. 14,3% пацієнтів для пересування уже застосовують опору з одної сторони. Усі пацієнти в тій чи іншій мірі мають підвищений тонусу у нижніх кінцівках і тільки 14,3 % обстежуваних мають незначний підвищений тонус у верхніх кінцівках. Порушення динамічної і статичної координації виявлено у 100 % пацієнтів.
Список використаної літератури:
1. Беловой О.Н., Щепетовой О.Н. Шкали, тести і опросники в медицинской реабилитации, роководство для врачей и научних роботников. Москва Антидот 2000, – С. 113-196.
2. Віничук С.М. Мяловицька О.А. Розсіяний склероз: Навчальний посібник. Київ. 2001, – С. – 56.
3. Волошин П.В., Міщенко Т.С., Лекомцева Є.В. Аналіз поширеності та захворюваності на нервові хвороби в Україні //Міжнародний неврологічний ж-л. – 2006, – С. – 12.
4. Гусев Е.И., Завалишин И.А., Бойко А.Н. Рассеянный склероз и другие демиелинизирующие заболевания. Москва, – 2004, – с. 461.
5. Уніч П. П., Матюшко М. Г. Розсіяний склероз: сучасні підходи до лікування // Національний медичний університетів. О. О. Богомольця, Київ, 2002, – С. – 114.
Вплив фізичних вправ та масажу на організм хворого розсіяним склерозом
Дацків Андрій Володимирович
Актуальність. Розсіяний склероз (РС) – хронічне прогресуюче демієлінізуюче захворювання центральної нервової системи, що в більшості випадків має хвилеподібний перебіг із чергуванням загострень і ремісій [1]. Хвороба хронічна, на сьогодні невиліковна, уражає людей молодого, працездатного віку і в більшості випадків призводить до інвалідизації [3].
Порушення рівноваги, атаксія, тремор, парестезія, м’язова слабкість, спастичні парези, паралічі, це ті проблеми які виникають при даному захворюванні. Вони можуть вирішуватися за допомогою фізичних вправ і масажу.
Мета роботи: проаналізувати вплив фізичних вправ і масажу на організм хворого розсіяним склерозом.
Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел.
Виклад матеріалу та його обговорення.
У хворих на РС виявлено нормальну відповідь серцево-судинної системи на фізичне навантаження, а отже жоден з симптомів РС не перешкоджає фізичній реабілітації хворих [1]. Вінничук С.М., Найда Н.В., Марченко О.К. та ряд інших авторів переконані, що фізичні вправи і масаж зменшують вираженість симптомів, підвищують якість життя хворих.
З метою зменшення залежності пацієнта від стороннього нагляду та підвищення життєвої активності рекомендовано включати до програми фізичної реабілітації вправи, спрямовані на збільшення м’язової сили, покращання координації, розширення рухового режиму [3].
Під впливом фізичних вправ виникають складні нейрорефлекторні реакції, що нормалізують емоційно-вольову сферу, судинно-рухову, дихальну і травну системи [4].
Раціональні, індивідуально підібрані вправи є потужним засобом подолання втоми, підвищення самооцінки та поліпшення самопочуття, настрою, зниження ризику серцево-судинних захворювань, ожиріння [5]. Обмеження фізичної активності призводить до посилення м’язової слабкості та зменшення аеробних можливостей у хворих, що може викликати втому або посилювати прояви існуючих симптомів. Фізичні вправи займають важливе місце в підтриманні організму в тонусі, впливають на весь організм, насамперед, на м'язову систему [5].
Фізичні вправи рекомендуються виконувати на свіжому повітрі у супроводі музики, завдяки чому створюється піднесений емоційний стан при виконанні фізичних рухів, що активізує процеси енергетичного обміну, діяльність симпатоадреналової системи, засвоєння організмом кисню. Все це сприяє ефективному відновленню фізичних сил організму, швидкому зняттю втоми, підвищенню працездатності, поліпшенню настрою, викликає енергійний підйом творчості й емоційного стану організму пацієнта [5].
Фізичні вправи виявляють спрямовану дію на різноманітні клінічні симптоми розсіяного склерозу (спастичний тетрапарез або параліч, частіше спастичний у нижніх кінцівках, в’ялий у руках; атаксіях, тремор, парестезії, порушення зору) [6].
Достатня фізична активність і фізичні вправи стимулюють клітковий обмін речовин в уражених частинах центрально-нервової системи. При умовах малорухомості чи сидячому положенні існує небезпека вкорочення сухожилок згинальних м’язів стегна і колін. В результаті неможливість піднятися і стояти. Рухи стоячи важливі для регуляції кров’яного тиску, а також попередження пролежнів.
Вправи спрямовані на корекцію постави зменшують біль у хребті, запобігають зношенню хребців, здійснюють вентиляцію легень, а звідси забезпечують здоровий сон і нормальне наповнення кисню в крові [3].
Важливо щоб добір спеціальних вправ відбувався з патогенним принципом (для спастичних і в’ялих мязів) у поєднанні з загально зміцнювальними, дихальними; на відновлення координації і рівноваги; вправ, що відновлюють і підсилюють мязово-суглобне відчуття, збільшують обсяг м’язової сили, спрямованих на одержання суворо дозованих м’язових напружень антиспастичних і протирегідних [6].
При атаксіях комплекс лікувальної гімнастики складається із вправ для тренування точності і влучності рухів, координації, рівноваги й навчання ходьби, зменшення тремору [6].
Також доцільно використовувати статичні вправи на розтяг м'язів, особливо зранку, коли хворому дошкуляють спазми в руках, спині чи ногах.
Важливе значення при фізичній реабілітації розсіяного склерозу має масаж. Під його впливом активізуються обмінні процеси в тканинах, поліпшуються провідність і відновлюваність нервових стовбурів, кровообіг, проникнення речовин через біологічні мембрани. За допомогою масажу можна нормалізувати складні нейрорефлекторні регуляторні фізіологічні механізми й гуморальні процеси, активізувати захисні реакції організму [4].
Часто масаж використовується при спастичних і в’ялих паралічах. Основні завдання такого масажу – сприяння відновленню порушених співвідношень процесів збудження й гальмування в корі півкуль великого мозку, зняття або зменшення болю, поліпшення живлення тканин, репаративних процесів і нервової провідності, відновлення функціональної діяльності нервово-м’язового апарату, попередження м’язових атрофій і контрактур [6].
Масаж при центральних паралічах використовується для зниження рефлекторної збудливості спастичних м’язів, послаблення м’язової контрактур, активізації розтягнутих, атрофічних м’язів і сприяє відновленню рухових функцій і трофічних порушень
В залежності від потреби масажними прийомами підвищують або знижують тонус м’язів. При в’ялих паралічах масаж активно впливає на периферичну нервову систему, послаблює біль, зменшує розлади, а також сповільнює розвиток вторинних змін у м’язах і суглобах на боці ушкодженого нерва [2].
Дія масажу ґрунтується на впливі на всі ланки нервової системи. Рекомендується масаж паравертибральних зон спинномозкового сегмента що іннервують уражені м’язи. Масажу з пасивними і активними рухами покращує ефект. Поєднання з розтягненням посилює збудливість м’язів, активує більшість м’язових волокон, впливає на стан нервово-м’язового апарату. Слід пам’ятати що при багаторазовому застосуванні масажу може виробитися і закріпитися умовний рефлекс на нього [6].
Висновок. Фізичні вправи і масаж позитивно впливають на фізичний стан людини і є ефективним засобом для сповільнення прогресування розсіяного склерозу.
Література.
1. Віничук С.М. Мяловицька О.А. Розсіяний склероз. Навчальний посібник К., – 2001. – С. 1, 9-19.
2. Волошин П.В., Міщенко Т.С., Лекомцева Є.В. Аналіз поширеності та захворюваності на нервові хвороби в Україні //Міжнародний неврологічний ж-л. К., – 2006 р. – С. 9-13.
3. Марченко О. К. Фізична реабілітація хворих із травмами й захворюваннями нервової системи К., – 2006. – С. 127-129.
5. Щуліпенко Ї.М. Загальний і спеціальний медичний догляд за хворими з осоновами валеології. К. – 2001. – С. 297-317.
6. Waxman S.G. Pathophysiology of demyelinated and remyelinated axons. Handbook of MS. Ed. S. D. Cook second ed. Marcel: Dekkel Inst. 1996; 257-293.
ЗАСТОСУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ РОЗСІЯНОГО СКЛЕРОЗУ
Дацків Андрій Володимирович
Львівський державний університет фізичної культури, факультет здоров’я людини і туризму, 4 курс.
Науковий керівник: доцент кафедри фізичної реабілітації та спортивної медицини, кандидат фізичного виховання Івасик Наталя Орестівна.
Анотація. У даній роботі вказані функціональні проблеми, які виникають в організмі хворих на розсіяний склероз. Проаналізовано методики фізичної реабілітації, які застосовують у комплексному лікуванні розсіяного склерозу.
Ключові слова: фізична реабілітація, розсіяний склероз, фізичні вправи.
Аннотация. Применение физической реабилитации в комплексном лечение рассеянного склероза. Дацкив Андрей. Львовский государственный университет физической культуры. В этой работе указаны функциональные проблемы, которые возникают в организме больного на рассеянный склероз. Проанализировано методики физической реабилитации которые применяют в комплексном лечение рассеянного склероза.
Ключевые слова: физическая реабилитация, рассеянный склероз, физические упражнение.
Summury. Applying of physical rehabilitation in the complex treatment of sclerosis multiple. Dazkiv Andry. Lvsv state university of physical culture. This article defines functional problems which emerge in the organism of patient ailing with the sclerosis multiple. The author analyses methods of physical rehabilitation applying in the complex treatment of sclerosis multiple.
Key words: physical rehabilitation, sclerosis multiple, physical excercises/
Актуальність. Розсіяний склероз (РС) – одне з найбільш важких захворювань ЦНС, яке уражає людей молодого, працездатного віку і в більшості випадків призводить до інвалідизації. Хвороба хронічна, на сьогодні невиліковна [5].
При розсіяному склерозі виникає багато функціональних проблем організму, зокрема: порушення координації, рівноваги, поява спазму, тремору, скандованої мова, парестезій, дизартрій, випадіння вібраційного відчуття на ногах, ністагм, запаморочення, ураження черепних нервів, імперативні позиви, затримка або періодичне нетримання сечі, синдром постійної втомлюваності, порушення пам’яті, уваги, мислення, емоцій, зниження інтелекту [2]. Тому у комплексному лікуванні таких хворих важливе місце посідає і фізична реабілітація.
Мета роботи: проаналізувати програми фізичної реабілітації, які застосовуються у комплексному лікуванні хворих на розсіяний склероз.
Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел.
Виклад матеріалу та його обговорення.
Вивчаючи доступну нам літературу ми виявили, що усі автори схвально ставляться до фізичної реабілітації при розсіяному склерозі. Так Марченко О.К. вважає, що саме фізичні вправи і масаж виявляють спрямовану дію на різноманітні клінічні симптоми РС, такі як спастичні парези, параліч, атаксія, тремор, парестезія [5].
Запропонований реабілітаційний комплекс складається з фізичних вправ для зняття спазму та в’ялості м’язів у поєднанні з загально-зміцнюючими, дихальними, координаційними вправами. Вона пропонує комплекс вправ розпочинати з погойдування кінцівками і струшування м’язів (таблиця 1).
Певне місце відводиться антиспастичним і протирегідним вправам суворо регламентованого напруження, а також групі вправ на формування прикладних рухових навичок (стояння, ходьба, писання).
Автор вважає, що при порушенні рухової сфери, саме лікувальна фізична культура допомагає формувати динамічні стереотипи, які певного мірою компенсують розлад функції [5].
Таблиця 1
Використання засобів фізичної реабілітації за даними різних авторів.
Герасимова І.В. 2000р. | Віничук С.М. 2001 | Найда Н.В. 2006 | Іванов В.І. 2007 | Марченко О.К. 2006 | |
Фізичні вправи | + | + | + | + | + |
Масаж | - | - | + | + | + |
Тренажери | - | - | - | + | - |
Лікувальна гімнастика | + | + | + | + | + |
Вправи на розслаб - лення | + | - | + | + | + |
Вправи на розвиток сили | - | + | - | - | - |
Координаційні вправи | - | - | - | + | + |
Вправи для розвитку дрібної моторики | - | - | + | - | - |
Вправи у воді | + | + | - | - | - |
Заняття Йогою | + | - | - | - | - |
Охолод - ження | - | + | - | - | - |
Іпотерапія | + | - | - | - | - |
Плавання | + | + | - | - | - |
Їзда на велосипеді | - | + | - | - | - |
Прогулянка | + | - | - | + | - |
При вестибулярних розладах (запаморочення) застосовується лікувальна гімнастика, яка включає око-рухові вправи у поєднанні з поворотами й нахилами голови і тулуба. Також у даній програмі передбачені вправи на рівновагу, точність і влучність рухів. Для відновлення складно-координаційних рухів рекомендується: переміщення кінцівок у різних площинах, зміна вихідних положень, ходьба з рухами рук, зі зміною, темпу, ритму, амплітуди [5].
На думку автора ефективним засобом для зняття болю, попередження атрофій і контрактур є масаж. Саме він сприяє відновленню порушених співвідношень процесів збудження і гальмування у корі півкуль головного мозку, покращує діяльність нервово-м’язового апарату [5].
Найда Н. у своїй програмі фізичної реабілітації робить акцент на вправи для розвитку дрібної моторики, розслаблення м’язів у поєднанні з масажем, що позитивно впливає на рухову функцію організму, зберігає побутову і соціальну активність [3].
Віничук С.М. запропонував програму фізичних навантажень для зменшення рівня втоми. Програма підбирається індивідуально для кожного хворого. На відміну від інших авторів Віничук рекомендує вправи спрямовані на збільшення м’язової сили та розширення рухового режиму [2].
Особливістю цієї програми є застосування охолодження. Носіння охолоджувальних пристроїв та костюмів, на думку автора, зменшує відчуття втоми у хворих на РС, покращує проведення нервових імпульсів по демієлінізованих нервових волокнах. Якщо хворий не може виконувати фізичні вправи, використовують програму занять у воді з метою запобігання перегріванню і полегшення рухів. У цьому разі рекомендують температуру води 29 °С [2].
У Гродненському клініко-діагностичному центрі (Білорусь) використовується своя програма фізичної реабілітації хворих на розсіяний склероз. Вона складається з масажу сегментарно-рефлекторних паравертибральних зон S5 - D10 з втиранням розігріваючих мазей, а також розслаблюючий масаж нижніх кінцівок. Через годину після масажу використовується лікувальна гімнастика, яка включає вправи на релаксацію, подовження, зміцнення м’язів, координацію, швидкість руху, вправи для тазової діафрагми. Ще через 3-4 години хворий займається на тренажерах. У другій половині дня проводяться самостійні заняття лікувальною гімнастикою. А за дві години до сну прогулянка чи дозована ходьба (до відчуття легкої втоми або появи слабкості у ногах) [4].
У комплексі фізичної реабілітації використовують заняття на тренажерах типу: вело, степ, тредміл. Тренування починається з 5 хвилин і поступово збільшується до 10. Бажано будувати таке заняття з трьох розділів: I-й ввідний (розминка), 1-2 хв., з навантаженням 25% від толерантної сили; II-й основний, 3-6 хв., навантаження 50-75%, і III-й заключний (заминка), 1-2 хв., 25% навантаження [4].
Герасимова І. в свою чергу вважає найефективнішими засобами для зменшення спастичності - заняття йогою, аутотренінгом, плаванням. За даними автора, знизити тонус мускулатури нижніх кінцівок можна теплою ванною. Зменшенню тонусу м’язів сприяють і махові вправи. Особливе місце приділяється плаванню, адже перебування у воді сприяє розслабленню і помірному охолодженню. Автор застерігає, що користь принесуть тільки ті заняття, які виконуються з задоволенням [1].
Деякі автори наголошують на тому, що виконання вправ повинно приносити задоволення, тому потрібно дати можливість хворому самому придумати для себе вправи. Герасимова вважає ефективним іпотерапію, адже верхова їзда знімає спастичність, зміцнює м’язи спини, зменшує слабкість в ногах, покращує координацію руху і відчуття рівноваги. Віничук вбачає позитивний вплив їзди на велосипеді, плаванні на човні.
Висновок. Найпопулярнішими засобами фізичної реабілітації при розсіяному склерозі є фізичні вправи на розслаблення, розтяг, рівновагу, силу, розвиток дрібної моторики. Їх часто поєднують із масажем, вправами у воді, прикладанням холоду, контрасним душем, плаванням, прогулянками.
Знаючи вплив засобів на організм людини, знаючи методику їх застосування, можна підібрати найефективніші засоби фізичної реабілітації для даної особи з розсіяним склерозом.
Література.
1. Герасимова І.В. Рассеянный склероз - несколько полезных правил, «Качество жизни» №6 2000. - С. 7-8.
2. Віничук С.М., Копчак О.О Методи не медикаментозного лікування хворих на розсіяний склероз із симптомом втоми К., 2001.
3. Найда Н.В., Фізична реабілітація хворих розсіяним склерозом К., - 2006.
4. Іванов В.І. Реабилитация больных расеяным склерозом, Гродно – 2007.
5. Марченко О. К. Фізична реабілітація хворих із травмами й захворюваннями нервової системи К., - 2006. - С. 127-129.
Немає коментарів:
Дописати коментар