В Україні скептично ставляться до державних, політичних інституцій, сумніваються у спроможності громадських організацій. Недовіра до влади яскраво прослідковується у середовищі молоді. Вважають, що політики мають свій вузький інтерес і не зацікавлені в добробуті громадян. Культивується думка, що сфера політики є місцем для демагогії та обману, а боротьба за владу потрібна для власного збагачення та впливу на инших. Такі твердження не є безпідставними, оскільки підтверджуються реаліями сьогодення.
Сьогодні уже не вірять, що людина може пожертвувати своїм часом, зусиллям для добробуту ближнього. Такого роду скептицизм не може мати позитивних наслідків, бо є виключно нігілістичним.
Зневіритися, розчаруватися недосконалим державним апаратом і його управлінцями досить легко, зважаючи на те, що людині властиво бути незадоволеною. Таким негативним налаштуванням досить легко заразити инших.
Справжній християнин може і повинен бути суспільно активним. Бо проблема скоріше не у бруді політики, а в недостачі у ній «чистих» людей. Більше того, особа з християнськими цінностями, маючи талант впливати на людей, не повинна закопувати його. Навіть боротьба за владу може бути призначенням людини на землі. До того ж хтось повинен «очищувати» цю непросту та специфічну сферу людської діяльности.
Від однієї людини в політиці може залежати доля багатьох. Історія політики – це ніщо інше, як історія політиків. За словами російського протоієрея, відомого богослова Олександра Меня, «відмахнутися від проблеми особистости – означає упустити один із найважливіших аспектів історичного процесу... Навіть у цій духовно бідній сфері, ми спостерігаємо могутній вплив особистісної волі на хід історії всього народу. Варто тільки згадати 20 століття, в якому певні персони визначили подальший хід епохи всього людства».
Справи політичних відносин мають дуже тонку межу. Небезпека бути обдуреним чатує на кожному кроці. Власний інтерес, неправильні пріоритети з присмаком аморальности, часті підміни понять, як результат – людська гріховність, зведення людини зі шляху Божого плану щодо неї. Не слід забувати: чим ближче до влади, тим більше спокус, чим більша відповідальність, тим сильніші атаки темних сил.
«Люди псуються у процесі політичної діяльности», – справедливо може сказати хтось. Дійсно, влада створює ідеальні умови для гордині, а боротьба зі спокусами є надзвичайно важкою. Людина у силу своїх обмежених можливостей не може впоратися із навколишніми слабостями самостійно.
Формальна еліта часто дає приклад створення собі божка під назвою «гроші», божка, яким можна управляти на свій манер. На підсвідомість осідає переконання, що цим світом правлять гроші і ними можна відкупити неправомірні вчинки.
Поза злодійством, марнославством українську політику підстерігає інше, нічим не менше зло, про яке чомусь замовчують. Під час виборчих кампаній, а, особливо, цьогорічних виборів Президента України, більшість політиків співпрацює із чародіями, ворожбитами, астрологами та з іншими окультистами.
Складається враження, що людина втратила страх перед Богом. Порушення першої Заповіді Божої стало чи не найбільш розповсюдженим гріхом, особливо, серед важливих персон у політиці.
У Біблії неодноразово сказано, що окультна країна приречена на переселення і навіть знищення її громадян, заселення іншими народами, втратою культури нації.
Чому в Україні проблеми із представництвом українців у своїй же владі? Звідки проблеми із нелегальною міграцією? Чому 8 мільйонів українців на заробітках?
Віщування, повір’я, хіромантія, чорна та біла магії, забобони, гомеопатія, користування амулетами, поклоніння природі мають своє місце у кожному українському селі. Сьогодні, як ніколи, розповсюджені гороскопи, астрологія, гіпноз, йога, нумерологія, процвітає поклоніння рок-музиці, поширені східні лже-релігії.
Лікують магніто-терапією, акупунктурою, психометрією. Діагностують хвороби мідними дощечками, зливають віск, використовують маятники. Уважається нормою займатися аутотренінгом, самонавіюванням, дивитися фільм жахів, чіпляти підкову на двері, ставити гномиків на подвір’ях.
Нашу державу переповнює приховане поклоніння злим духам. Незалежно від ставлення до вищезгаданих речей, вони є важким гріхом, що йде від поганства, щоразу частіше повторюється і швидко розповсюджується.
Сама людина тяжіє до добрих справ, вона створена на подобу свого Творця, і тому так чи інакше прагне до вчинків, які спрямовують до вічности. Наш ворог – не конкретна особа чи люди, а диявол, який спонукає до зла.
Більшість із нас, хоч і християн, не вірять у Христа в повні. Бо той, хто вірить в повні не боїться за завтрашній день, не приділяє матеріальним статкам пріоритетного значення, не дратується через дріб’язкові життєві незручності чи проблеми. Коли б мали довіру до Господа – то робили б добрі справи, частіше говорили б про вічне.
Можливо, справа у якості кожної особи як християнина. Наприклад, у Львові – більше християн, ніж у інших містах України, але моральна ситуація не краща і випадків хабарництва не менше.
Потрібно ламати стереотипи і розуміти, що духовна особа, будучи посадовцем, має вагому можливість чинити більше добра і давати приклад для наслідування иншим.
Правда в тому, що ми, поза сумнівом, здатні змінити ситуацію у країні на краще. Але цього досягти можливо лише за умови духовного поступу кожної особи зокрема. Побудова сильної держави відбудеться тільки за рахунок чесної праці – як державних керівників, так і простих громадян.
Грань між добром і злом важко помітна, особливо, у політичному житті. Людина у кінцевому результаті завжди обдурена, коли покладається на власний розум. Кожну справу потрібно виконувати з допомогою Божого Слова, молитви, віри і любові. Справжній християнин передає усі сумніви, проблеми Богові, чинить з любові, як наслідок – не боїться схибити. Лише черпаючи знання, розуміння, силу від Господа, можна робити істинно добрі та потрібні справи.
Найуспішніші люди, у повному розумінні цього слова (головне, у духовному розумінні) – це ті, яких веде Дух Святий. Саме Він вказує людині на мету та істину життя. Святий Дух відвертає від хибного шляху, до якого людина неминуче приходить, коли покладається на власний розум.
Святий Дух не тільки сповнює життя особи, а й дозволяє персоні привести до Бога інших, роз’яснює людині Святе Письмо. Варто пам’ятати, що Він є у кожного християнина. Жодні справи добра не були зроблені поза участю Святого Духа. Завдяки Йому людина може виконати Доручення Бога на землі і здійснювати свій духовний ріст.
Для осягнення такої благодаті потрібна віра, молитва, пізнання Слова Божого. Відомі приклади святости життя багатьох політичних лідерів різних країн. Історія подавала факти розквіту таких держав і благополуччя їх мешканців.
Злі духи полюють на високий чин. Справжній християнин, навіть коли перебуває на високій державній посаді, повинен відстоювати правдиві християнські чесноти незалежно від віросповідання оточуючих. Не насаджуючи свого іншим, він повинен твердо і безкомпромісно відстоювати своє віросповідання. Християнин має найвищу ціль – привести людські душі до Спасителя, що на сьогодні робиться дуже рідко. Згідно зі статистикою, на одного наверненого є більше 1000 звичайних віруючих і 6 пасторів.
Юлій Цезар перед смертю просив похоронити своє тіло так, щоб його руки були розташовані долонями догори. Цим він хотів показати, що на той світ із собою нічого не забирає. Тож треба боротися за вічне, усупереч гонитві за швидкоплинними насолодами життя.
Студент 2 курсу УКУ ФБФ Андрій Дацків
Немає коментарів:
Дописати коментар