Малюнок
Малюнок – прояв середини
Ми від природи навчені краси
Очам промовив – ми усі єдині
Прекрасне – наша місія, нема інакшої мети
Картина. Такі яскраві фарби. Навіює спогад про дитинство чи навіть про те що було перед ним. Затишно, теплий жовтий колір кличе познайомитись з собою. Невідоме вогненне місто точно знане моїй душі. Воно заховане у людських внутрішніх глибинах і зі середина виривається привітна посмішка мистецькому експонату. Я лише здвигаю плечима нерозуміючи походження мого знайомства з прекрасним.
Я художник, люблю малювати нетримаючи пензлика в руках. Зрештою, це не вашко, поміж мілярд майстрів постійно жевріючих слів, я як і всі здатен розпалити словом.
Ти намалював картину на зимовому вікні? Як і Ти
Пензлика берем і ми собі.
Тому художники немов священики-миряни
Провадять літургійний спів очами.
Нечувано, ми здатні словом творити слово про свого Творця. Богословя – вид мистецтва, де майстр малює Бога.
Новонароджена дитина лізе до гарнішого малюнку, а гори подобаються в незалежності відвиховання. Щось точно вже закладено у нас. Невже всяка картина – то спомин попереднього життя? Актом творення Бог звертається до людини, актом творення людина звертається до свого Творця. З верхів лягає ідея на папір, забираючи назад художника з собою в гору. Богословя – справа митця, що намалював себе малюючи Творця.
Блакитний період художника, виблиск внутрішньої історії його духу. Його бажання вийти за межі тісного світу лягає на творі митця. Сам малюнок, сам унікальний, єдиний шедевр, своєю красою наче дякує первинному джерелу звідки усе витікає. Бачу прекрасне у всьому! Сам Бог зодягнувся у всю земну красу.
Як жовтий мед переливається по білім маслі?
Хіба це не мистецтво, ніба ці не прекрасно?
Усюди, скрізь і всьому ми бачемо частиночки краси.
Прекрасно! Ми всі, ми наче в казці.
Здається ніби все це гра в тонах
Агов це рай?
Ні, ні це ти в іконах і Церквах.
Андрій Дацків
Немає коментарів:
Дописати коментар